• +380 63 120 5434
  • info@medbat.org.ua
  • Код ЄДРПОУ / USR Code 39932886
  • 08 Липня 2021
  • 148
  • 0

У Дніпрі прощались із загиблим на передовій Юрієм «Феофаном» Письменним – військовим медиком і пироговцем

7 липня 2021 р. у Дніпрі провели в останню путь начальника медичного пункту механізованого батальйону 93-ї ОМБр «Холодний Яр» капітана Юрія Васильовича Письменного (позивний «Феофан»), який загинув через обстріл з боку російських гібридних військ.

Церемонія прощання розпочалася у Спасо-Преображенському соборі і продовжилась на Алеї Героїв. Шану загиблому герою віддали рідні та близькі, друзі та бойові товариші, побратими з Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова, представники війська, влади, духовенства та громадськості. Поховання відбулось на цвинтарі у Старих Кодаках на околиці Дніпра.

«Феофану» було лише 59. У нього залишилася дружина Тетяна, син Георгій і донька Євгенія.

ПДМШ безмірно сумує через непоправну втрату побратима та щиро співчуває його рідним і близьким. Вічна пам’ять!

Капітан Юрій Письменний загинув 4 липня поблизу Гранітного на Донеччині в той момент, коли він надавав медичну допомогу військовослужбовцю, якому стало зле на одній з передових позицій. У цей час із ворожого боку по українській позиції вистрілили з протитанкового гранатомета. Юрій Письменний був важко поранений вибухом, але залишався при свідомості та був доставлений до маріупольського госпіталю. На жаль реанімаційні заходи не допомогли – травми виявилися несумісними з життям.

«Розмовляли з ним до останнього. Просив не бентежити дружину — сказати, що у нього легке поранення, – згадує старший солдат Володимир Бобало, водій санітарного автомобіля, який евакуював Юрія до госпіталя. – Телефон попросив, оскільки не міг їй додзвонитися. Постійно з дружиною був на зв’язку. Весь час був при тямі, навіть допомагав порадами медикам, які надавали йому допомогу, підказував що до чого. Стан його поранень був середньої важкості, багато людей з такими пораненнями ми вивозили живими… Помер на операційному столі…».

Юрій Письменний народився 4 березня 1962 р. У 1987 р. закінчив Дніпропетровський медичний інститут. Працював лікарем-гінекологом. У 2016 році поїхав до зони АТО як медик-доброволець ПДМШ. Наприкінці 2018 року вступив до лав Збройних Сил України. Чергове військове звання «капітан» отримав буквально тиждень тому.

«ПДМШ завжди пишався тим, що ми нікого не втратили на фронті. Так, стара з косою наздогнала кількох наших посестер та побратимів, але вже в тилу, після повернення з війни. Сьогодні перший ветеран ПДМШ загинув на фронті, виконуючи обов’язок із захисту України в районі проведення Операції об’єднаних сил, – сказав голова Наглядової ради ПДМШ Геннадій Друзенко. – Він був членом нашої великої родини добровольчого шпиталю, неодноразово їздив у ротації, де рятував життя поранених захисників України, а також лікував цивільних мешканців прифронтових міст та сіл. Царствуй на небі, друже!»

Під час церемонії прощання Юрія Письменного згадували як висококласного професіонала, кваліфікованого офіцера, медика, який знав свою справу. За словами начальника медичної служби бригади Анатолія Чуйкіна, «він врятував життя десяткам бійців. Усі, хто з 18-го року був поранений у батальйоні, проходили через його руки».

А ще «Феофана» згадували як надійну й мудру людину, палкого патріота, щирого, доброго й чуйного товариша. Його любили, поважали, прислухалися до його слів. У батальйоні кажуть що він ставився до армійців, як до синів, а вони називали його батьком.

Розповідає медик Валерія, яка служила під керівництвом Юрія: «Коли я призвалася, і мене відвезли до «Феофана», перші його слова до мене були такі: «Ми усіх спасти не зможемо. У медика має бути міцний характер, щоб із цим змиритися». Він завжди підтримував, допомагав, вчив, вимагав обережності в роботі, особливо на евакуаціях. Усі медики, які працюють в окопах, знали, що у них є надійний тил у якості начмеда. Що він зробить все можливе. До того ж «Феофан» завжди сам виїжджав до поранених. Він переймався за них і тоді, коли поранені потрапляли до шпиталю: продзвонював, намагався вирішити проблемні питання. Його всі називали батьком. Я його навіть начальником не можу назвати – батько і все: і підтримає, і посварить, і навчить. Йому можна було подзвонити у будь-який час по будь-якому питанню. До нього будь-який солдат міг підійти, він усім допомагав. Батальйон осиротів. Ми всі шоковані».

Спочивай з миром, друже. Герої не вмирають!

 

 

У статті використані матеріали 93-ї ОМБр «Холодний Яр», АрміяINFORM, 5 каналу і Радіо Свобода.

Leave a Comment:

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Телефон
    +380 63 120 5434


© Copyright 2017 ПДМШ