• 0800334903
  • info@medbat.org.ua
  • Код ЄДРПОУ / USR Code 39932886
  • 22 Листопада 2022
  • 74
  • 0

ЯК МІНІСТР ЛЯШКО ВОЮЄ ПРОТИ ПДМШ (і чому він приречений на фіаско)

Українська влада ревнива. І в цьому вона схожа на “русский мир”, який завжди скоса дивиться на будь-яку низову ініціативу, на будь-які добровольчі формування, на будь-яку самоорганізацію громадян, що не санкціоновані згори.

Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова, як і інші добровольчі формування, самоорганізувався 2014 року, коли на фронті вкрай бракувало кваліфікованих медиків. На жаль, їх бракує досі. В противному разі наші медики-добровольці не надали б допомогу п’яти тисячам поранених лише за останні 7 місяців війни, відколи ПДМШ перемістив свою діяльність з Києва на Донбас, а згодом поширив її також на Харківщину та Миколаївщину.

Саме через брак на фронті військових медиків десятки лікарів ПДМШ пліч-о-пліч зі своїми колегами в погонах рятують життя наших захисників на фронті. Рятують у найгарячіших точках, здобувши любов і визнання у бойових підрозділів ЗСУ, НГУ та інших сил оборони. Ба більше – заслуживши вдячність легендарного Головнокомандувач ЗС України, який нагородив більше півсотні пироговців своїми відзнаками.

Ми самі знаходимо швидкі, найсучасніше медобладнання, ліки, паливо, їжу, форму, самі ремонтуємо наш потужний автопарк. Ми нічого не просили від влади, окрім одного – зберегти механізм офіційного відрядження медиків добровольців на фронт, який існував від листопада 2016 року.

За часів АТО це був наказ МОЗ № 1254 від 18.11.2016, за часів ООС – наказ МОЗ № 814 від 27.04.2018 року. Обидва накази регулювали порядок “відрядження медичних та немедичних працівників закладів охорони здоров’я, підприємств, установ та організацій у розпорядження Оперативного штабу АТО/ООС за умови наявності їхнього добровільного письмового волевиявлення в рамках проекту “Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова”, у встановленому законодавством порядку”.

Після повномасштабного нападу орди та завершення Київської кампанії, коли почалися проблеми з відрядженням медиків-добровольців на фронт, я буквально благав Міністра охорони здоров’я Віктор Ляшко внести зміни до 814 наказу, адаптувавши його до умов воєнного стану.

Коли неформальні спроби комунікації зазнали фіаско, я офіційно звернувся до Міністра наприкінці липня. З порушенням усіх приписів законодавства міністр досі не відповів, хоча, окрім офіційного листа, направленого на емейл міністерства, я продублював своє звернення через WhatsApp особисто міністру.

Втім вже 5 вересня Міністерство охорони здоров’я України своїм наказом № 1597 затвердило “Порядок направлення у відрядження медичних працівників, у тому числі науково-педагогічних працівників закладів вищої (післядипломної) освіти, фахівців з реабілітації для надання медичної та/або реабілітаційної допомоги”.

Цей наказ багато в чому повторює положення наказів №1254 від 2016 та № 814 від 2018 року, але замість ПДМШ в ньому фігурує “Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України”. Що також важливо: в новому наказі МОЗ не йдеться про медичну допомогу на фронті – лише “про відрядження медичних працівників до закладів, що потребують підсилення, або під час здійснення аеромедичної евакуації”.

Попри те, що наказ МОЗ № 1597 одразу ускладнив відрядження на фронт наших медиків-добровольців, я спеціально узяв паузу і втримався від його публічної критики, аби подивитись, як він запрацює на практиці. На жаль, за 2,5 місяці, що минули відтоді, я так і не зустрів на фронті медиків Центру медицини катастроф МОЗ України. Хоча можливості цього бюджетного закладу непорівняно більші за ПДМШ. Медичний Добровольчий Батальйон Госпітальєри зустрічаю щоразу, коли їду на фронт, MOAS бачу в гарячих точках постійно, навіть часто перетинаюсь у більш спокійних місцях Донбасу з Лікарі без кордонів та International Committee of the Red Cross. А от Центр медицини катастроф чи афілійованих з ним медиків на фронті досі не зустрічав. Поправте мене, якщо хтось бачив.

Отже наказ МОЗ № 1597 від 5 вересня 2022 року аж ніяк не посприяв посиленню фронтової медицини цивільними медиками, водночас створивши серйозні проблеми для роботи ПДМШ, який цю фронтову медицину посилює вже восьмий рік поспіль. Все частіше, посилаючись на цей наказ, керівники лікарень відмовляють відряджати цивільних медиків-добровольців для надання медичної допомоги нашим бійцям у складі Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова. Окремі керівники медзакладів ставлять перед медиками, що воліють провести у команді ПДМШ місяць на фронті, питання руба: звільняйся – і на всі чотири сторони. Деяких потенційних добровольців навіть позбавляли премій та надбавок тільки за те, що ми звертались до головних лікарів їхніх лікарень з офіційним клопотанням відрядити лікарів на місяць на фронт.

Слава Богу, абсолютна більшість медичних закладів в Україні не підпорядковані напряму МОЗ і їхні патріотичні керівники продовжують на свій страх і ризик відпускати своїх підлеглих рятувати життя на фронті. Тому попри глухоту до наших прохань міністра Ляшка, Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова не просто досі працює, а й розширює свою присутність на фронті.

Втім повторюсь, залучати медиків-добровольців рятувати життя на передовій стає все важче. Охочих не бракує – бракує політичної волі влади створити правову рамку для офіційного залучення охочих надавати медичну допомогу на передовій. Неспроможна впоратись з потоком поранених, влада зробила все, аби цивільні медики не могли підставити плече своїм військовим колегам. Принаймні офіційно, не звільняючись з роботи і не коштом щорічної відпустки (яка буває лише раз на рік).

Попри всі перешкоди, ми будемо продовжувати рятувати життя на фронті стільки, скільки вистачить сил, здоров’я, матеріальних ресурсів та медиків-добровольців, ладних ризикувати усім, аби врятувати інших. Але я хочу, щоби українці знали: частину наших поранених захисників можна було б врятувати, якщо б українська влада та її окремі представники не були такі ревниві до тих, хто самоорганізувався без їхньої допомоги, самостійно знаходить ресурси на свою діяльність і називає речі своїми іменами.

Памʼятайте, українців на фронті і в тилу вбиває русня під проводом Путіна. А от заважає медикам-добровольцям рятувати наших захисників Міністр охорони здоровʼя України Віктор Ляшко. Якщо Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова змушений буде зменшити нашу присутність на фронті, тепер ви знаєте імʼя політика, який зробив все від нього залежне, аби це сталося.

На завершення лише нагадаю, пане міністре: ПДМШ пережив вісьмох очільників МОЗ – переживемо і Вас! А от неврятовані життя наших захисників навічно залишаться на Вашій совісті.

 

  • Телефон
    0800334903


© Copyright 2017 ПДМШ